Готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, ця характеристика розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для     формування навчальної діяльності.

Успішне розв'язання завдань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності навчання, сприятливе професійне становлення багато в чому визначаються тим, наскільки правильно враховується рівень підготовки дітей до шкільного навчання. Таким чином точна і якісна діагностика готовності дитини до навчання в школі є важливою ланкою в цілісній системі підготовки дитини до життя в суспільстві.

Складовими компонентами психолого-педагогічної готовності дитини до школи є:

• мотиваційна (особистісна);
• інтелектуальна;
• емоційно-вольова.

Особистісна готовність включає: сформованість у дитини нової соціальної позиції - положення школяра, що має коло прав та обов'язків (обов'язків щодня ходити в школу, бути присутнім на всіх уроках, виконувати домашнє завдання тощо). Певний рівень розвитку мотиваційної сфери (залучає дитину школа зовнішніми атрибутами - портфель, підручники... або можливістю отримувати нові знання - внутрішнім змістом). Провідна діяльність дошкільного віку - гра повинна змінитися навчальною діяльністю, інакше дитина не буде успішною у навчанні. Вона буде надавати перевагу грі навчанню. Спеціалісти рекомендують у таких випадках при вікових можливостях дитини ще на рік залишити її в дитячому саду. В інших випадках розробляється і проводиться спеціальна робота по формуванню шкільної зрілості із залученням різних фахівців, педагогів, які працюють з майбутнім учнем. До початку шкільного навчання у дитини повинна бути сформована самооцінка на певному рівні. У нормі вона трохи завищена. Причому дитина повинна вміти бачити свої помилки, визнавати їх, критично ставитися до них, з іншого боку - знати свої переваги, вміти ними користуватися, демонструвати їх.

Готовність передбачає також певний рівень розвитку емоційної сфери дитини (зрілість основних емоцій і почуттів, відсутність страхів, агресії, неврозів тощо).

Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу певних знань і умінь, формування в дитини початкових умінь у сфері навчальної діяльності (вміння виділити навчальну задачу, вміння приймати колективні інструкції, діяти згідно з ними, виконувати словесні диктанти, працювати в колективі, підкорятися правилам тощо). Передбачає певний рівень розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, уяви). Так, без процесів абстрактного мислення неможливо засвоєння математичних знань, так як цифра - абстрактне поняття. Робота біля дошки вимагає хорошого рівня розвитку зорової пам'яті у учня, тому вузький обсяг цієї пам'яті буде створювати певні труднощі при роботі з дошкою вчителя і учня.

Соціально-психологічна готовність до шкільного навчання включає в себе сформованість на певному рівні навичок спілкування (вміння підтримувати діалог, висловлювати свою думку, вирішувати конфлікти, захищатися, організовувати ігри, вміння увійти в дитячий колектив тощо); довільності спілкування (дитина повинна вміти діяти, підкоряючись не тільки власним емоціям і інтересам, а керуючи своєю поведінкою відповідно з інтересами дитячого товариства, навчального процесу);становище в колективі (соціометрія), що включає вміння зайняти становище в суспільстві (лідер, знедолений, ізольований...).

Підготовка до шкільного навчання включає в себе дві основні задачі: всебічне виховання дитини (фізичне, розумове, моральне, естетичне) та спеціальна підготовка до засвоєння тих дисциплін, які вона буде вивчати на уроках.

Про готовність до засвоєння шкільної програми свідчать не самі по собі знання і навички, а рівень розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної діяльності дитини. Загального позитивного ставлення до школи і до навчання недостатньо для того, щоб забезпечити стійке успішне навчання, якщо дитину не приваблює сам зміст одержуваних у школі знань, не цікавить те нове, з чим вона знайомиться на уроках, якщо їй не подобається сам процес пізнання. Пізнавальні інтереси складаються поступово, протягом тривалого часу і не можуть виникнути відразу при вступі до школи, якщо в дошкільному віці їх вихованню не приділяли достатньої уваги. Найбільші труднощі в початковій школі відчувають не ті діти, які мають до кінця дошкільного віку недостатній обсяг знань і навичок, а ті, що проявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутнє бажання і звичка думати, розв'язувати задачі, прямо непов'язані з якоюсь ігровою чи життєвою ситуацією, яка цікавить дитину. Для подолання інтелектуальної пасивності необхідна поглиблена індивідуальна робота з дитиною.

Рівень розвитку пізнавальної діяльності, який може бути досягнутий дітьми до кінця дошкільного віку і який достатній для успішного навчання у початковій школі, включає в себе, крім довільного управління цією діяльністю, ще й певні якості сприйняття і мислення дитини. Дитина, яка вступає до школи, повинна вміти планомірно обстежувати предмети, явища, виокремлюючи їх різноманітні властивості. Їй необхідно володіти досить повним, точним і розчленованим сприйняттям, оскільки навчання в початковій школі значною мірою ґрунтується на власній роботі з різним матеріалом, яка виконується під керівництвом учителя. В процесі такої роботи відбувається виділення істотних властивостей речей.

Важливе значення має орієнтування дитини в просторі і часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без урахування просторових ознак речей, без знання напрямків простору (вгору-вниз, вправо-вліво) . Уява про час і відчуття часу, вміння визначити, скільки його пройшло, - важлива умова організованої роботи учня в класі, виконання завдань у вказаний термін. Дитина має орієнтуватися в схемі навчального закладу (клас, роздягальня, їдальня, туалет, черговий, вчительська, ігрова, спортивна кімната) та шкiльної території. Також необхідне знання знайомих маршрутів «дім-навчальний заклад», «дім – магазин» і т.д.

Особливо високі вимоги школа ставить до мислення дитини. Дитина повинна вміти виділяти істотне в явищах навколишньої дійсності, вміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.

Ще один бік психічного розвитку, що визначає готовність дитини до шкільного навчання, - це розвиток мови - володіння вмінням зв'язано, послідовно, зрозуміло для оточуючих описати предмет, картинку, подію, передати хід своїх думок, пояснити те чи інше явище, правило.

Також слід звернути увагу на достатній рівень вольового розвитку дитини. У кожної дитини цей рівень виявляється по-різному, але типовою рисою, яка відрізняє дітей шести-семи років, є підпорядкування мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою і яке необхідне для того, щоб відразу ж, прийшовши до школи, включитися до спільної діяльності, прийняти систему вимог, які ставляться школою і вчителем. Дитина вже має здатність зосереджувати увагу на завданні до 30 хвилин, може розпочати або припинити діяльність по команді, розуміє та сприймає правила обмежувальної поведінки, вміє запитати дозволу, перед тим як вийти за межі дозволеного перебування (з класу, школи, ігрового майданчику) також розуміє емоційні прояви та адекватно на них реагує.

Необхідною складовою перебування в шкільному колективі є вміння доглядати з собою – роздягатися або вдягатися в гардеробі/роздягальні для уроку фізкультури, належним чином поводитися з одягом (повісити на вішалку, скласти в сумку), виходити з приміщення у відповідному одязі та взутті. Навички охайності – усвідомити потребу, належним чином повідомити про неї, скористатися туалетом, туалетним папером, заправити одяг, вимити руки, висушити, повернутися до попередньої діяльності. Прийом їжі – перекус на перерві, їдальня/буфет (взяти їжу, донести до столу, з’їсти, віднести брудний посуд). Не брати без дозволу/оплати. Не вимагати, не випрошувати, не відбирати, не розкидати, не заважати іншим. Стежити за своїми речами – збирати в сумку, виймати за проханням, підготувати робоче місце до заняття. Привести себе в порядок (причесатися, застібнутися, скористатися серветкою, носовою хустинкою, щіткою для одягу, взуття тощо)

Довільність пізнавальної діяльності починає формуватися в старшому дошкільному віці, але до моменту вступу до школи ще не досягає повного розвитку: дитині важко тривалий час зберігати стійку довільну увагу, заучувати значний за обсягом матеріал тощо. Навчання у початковій школі враховує ці особливості дітей і будується так, щоб вимоги до довільності їхньої пізнавальної діяльності зростали поступово, в міру того, як у процесі учіння відбувається її удосконалення.

Дитині необхідно прищепити вміння радіти досягненням, радіти тому, що допоміг товаришу, взяв участь у спільній праці, правильно виконав певні вимоги і отримав заслужену похвалу. Звичайно, така радість пов'язана з подоланням перешкод, з умінням підкорити свою поведінку певним вимогам, тобто з вольовими процесами. Тут емоційна сфера тісно змикається з вольовою. Однак вольові процеси  не обмежуються суто емоційними переживаннями, але сходяться і з пізнавальною сферою, і з розвитком діяльності. У самому справі, для вирішення пізнавальної або практичної задачі необхідні вольові зусилля. Для того щоб досягти мети в праці, в малюванні, в грі, в придбанні нових знань, дитині необхідно, перш за все, довільну увагу, досить стійке, зосереджене, потрібно вміння тривало рухатися до мети, не відволікаючись, долати труднощі, які зустрічаються на шляху, помилки. 

Лише в цьому випадку дитина з особливими потребами буде готова до шкільного навчання, яке вимагатиме від неї і позитивного емоційного настрою, що сприяє засвоєнню знань, оволодіння навчанням, входженню в дитячий колектив і становленню правильних взаємин з однолітками і вчителями, і чималих вольових зусиль.